Доброго здоров'я Вельмишановне та високоповажне студентство Центру міжнародних та європейських студій!

Вітає вас колишній студент та побратим по «нещастю» нашої рідної Альма матері чи  вірніше Альма батька Тернопільського державного економічного університету.

Привітаю вас із початком Сесії. Яка чогось завжди приходить невчасно, бо в кожного з нас у цей момент якісь інші плани, в які ця сесія аж ніяк «Не вклинюється» Ну що поробиш маємо те що маємо! І кожен із нас змушений $$пройти цією «тернистою дорогою» здачі іспитів.

Дійсно згадуючи роки навчання: Доки сесія не прийде доти студент не схаменеться! Це я думаю золоте правило для всіх студентів - Вивчити іспит за останні 2 ночі! До нас так робили, ми так робимо і я не дивно, - Після нас так робитимуть. Така уже «студентська порода».  Зараз я уже випускник -  бакалавр, так би мовити з великої літери «Б», здав сесію  і здається на завжди покінчив  із екзаменами та невеселими періодами сесії.

На руках новенький «новоспечений» диплом «Бакалавра з менеджменту» а в додатку до диплома -  рівненькими літерами на мене «дивляться» усі мої відзнаки із 73-х навчальних дисциплін нашого факультету. 

От думаю собі - приймай країно молодого спеціаліста! І зарплату давай йому по вищу. Прощавайте стіни ТДЕУ, Що томили душу молодого спеціаліста і ви сесії ненависні прощайте - іду я від вас. Так відчуття свободи та гордості за 4 роки навчання  наповнює кожного випускника, який тримає в своїх руках ніжно голубу табличку з написом «Диплом» Здається Усе найгірше позаду, та це ілюзія  - справжня Сесія по переду!

Одержавши диплом ти одержуєш не свободу від навчання, а білет в кіно , головну роль в якому виконує не улюблений актор чи акторка, а ти сам. Як не банально, але факт. З цим білетом і знаннями, які ти отримав -  вибираєш собі місце в кінозалі і починаєш дивитись переживати радості і розчарування, які бувають в житті.

Признаюсь чесно, для мене найбільше розчарування, яке було  - це розчарування про безцільно прожиті роки. Про втрату можливостей та навиків, які я міг набути, коли мав можливість учитись. Не просто відвідувати пари, а дійсно чогось навчитись, не для диплома та для оцінки чи батьків, а для себе, як спеціаліста.

Це я зрозумів тоді коли прийшов на роботу і вечорами замість того щоб відпочити від роботи, відкриваю підручника чи забуті конспекти (якщо вони є звичайно) і всу (пригадую) те, чого колись научився. Тут з’являється ностальгія за минулими студентськими роками згадую усі свої витівки, витівки друзів , а потім сам про себе думаю чого я не зробив того тоді коли був час.

Тому я пишу цю замітку. Не думайте, я не розпускаю «нюні», тому що після бою нюні розпускати трошки пізно;). Просто не хочу, щоб у когось було подібне розчарування в житті. Я знаю, що  розумні люди вчаться на чужих помилках, а усі інші на як не дивно на своїх.Тому якщо усе вище згадане комусь пригодиться, я буду тільки радий.
А на тому слові бувайте здорові!!!!!

До скорої зустрічі,

Щиро ваш Іван Бошкевич.